СВІТИЛЬНИК, КА,
Світильник, ка, м.
1) Украшенная свѣча, которую світилка держитъ на свадьбѣ.
2) Подсвѣчникъ. Харьк. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 109.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СВІТИТИ, ЧУ́, ТИШ, →← СВІТИЛО, ЛА,